Гормональна терапія застосовується при пухлинах молочної залози, які експресують рецептори до естрогену (ER) або прогестерону (PR). Вона може використовуватися як неоад’ювантне лікування для зменшення розміру пухлини перед операцією, як ад’ювантна терапія після операції для зниження ризику рецидиву, або як системна паліативна терапія при метастатичній хворобі. Вибір препарату та тривалість лікування визначаються рецепторним статусом, менопаузальним станом, супутніми захворюваннями та загальними лікувальними цілями.

Oncology

У клінічній онкології ендокринна терапія є стандартом для ER+/PR+ пухлин. Рішення про її застосування приймають на основі результатів імуногістохімії з біопсії або оперативного матеріалу. Для багатьох ранніх стадій ендокринна терапія суттєво знижує ризик місцевих рецидивів та віддалених метастазів. Поєднання з хіміотерапією, радіотерапією або таргетними агентами розглядають залежно від біології пухлини, стадії й геномного ризику.

Hormone: показання і схеми

Основні класи препаратів включають селективні модулятори естрогенових рецепторів (наприклад, тамоксифен), інгібітори ароматази (анагротрозол, летрозол, екземестан) та методи пригнічення або абляції яєчників у пременопаузи. Для пременопаузальних пацієнток типовою є схема тамоксифену на 5–10 років або поєднання з пригніченням функції яєчників; у постменопаузальних — інгібітори ароматази як альтернатива або послідовно з тамоксифеном. У метастатичному контексті ендокринні препарати часто комбінують з інгібіторами CDK4/6 або іншими таргетними засобами.

Diagnostics: біопсія та генетика

Перед призначенням терапії необхідна точна діагностика: імуногістохімічне визначення ER/PR, оцінка HER2 та інколи показник Ki‑67. Біопсія й патоморфологічний висновок — основа вибору лікування. Генетичне тестування (BRCA1/2 та інші) розглядають при сімейній історії чи підозрі на спадковість; хоча ці результати безпосередньо не змінюють вибір ендокринних препаратів, вони впливають на хірургічну тактику, стратегії спостереження й профілактики для родини.

Chemotherapy та Radiotherapy: коли поєднувати

У випадках високого ризику або агресивної молекулярної картини використовують комбіновані підходи. Хіміотерапія доцільна при високо проліферативних або гормонально-негативних пухлинах, але може бути також частиною мультидисциплінарної терапії при ER+ з високим ризиком. Радіотерапія зберігає місцевий контроль після збережувальної операції або за показами після мастектомії. Вибір поєднань грунтується на індивідуальному ризику рецидиву, загальному стані пацієнта та наявності супутніх терапій.

Survivorship та реабілітація

Моніторинг під час і після гормональної терапії включає періодичні огляди, візуалізаційні дослідження за показами та оцінку побічних ефектів. Пацієнтів на інгібіторах ароматази слід контролювати щодо щільності кісткової тканини (DEXA), а при необхідності застосовувати заходи для профілактики остеопорозу. Тамоксифен вимагає уваги до ризику тромбоемболії й ендометріальних змін. Реабілітаційні програми, фізична активність, психологічна підтримка й профілактика ускладнень підвищують прихильність до лікування і якість життя.

Immunotherapy та клінічні випробування

Імунотерапія поки що має обмежену роль у класичних ER+/PR+ випадках, але активні клінічні випробування вивчають комбінації імунних підходів з ендокринними та таргетними препаратами. Пацієнти з резистентністю до стандартних схем або з певними молекулярними мутаціями можуть розглядатися для участі в клінічних дослідженнях, де доступні нові терапевтичні підходи.

Ця стаття призначена виключно для інформаційних цілей і не є медичною порадою. Будь‑які клінічні рішення щодо гормональної терапії повинні прийматися кваліфікованим лікарем на основі індивідуальної оцінки пацієнта.

Підсумок: гормональна терапія є ключовою складовою лікування гормонозалежного раку молочної залози. Відповідний вибір препарату та тривалості, ґрунтований на точній діагностиці, менопаузальному статусі та мультидисциплінарному підході, дозволяє оптимізувати результат лікування й мінімізувати токсичність.